***Сон***

Проснувсь я якось в літньому гаю.
І на поляні, де я спав, все світло було,
Але то був ще навіть не світанок.
Місячне проміння світило так,
Немов воно знало, де я нахожусь....
І тихо навкруги...тільки поодинокі пташки
Де не де солодко щебечуть.
Мені це все аж гріло душу,
Але було питання важливіше:
Чому я тут? І чи дійсно я вже не сплю?
Побачив музу я свою десь там в далечі,
І каже вона мені, немов щебече:
Я справжня, але ти тут ні!
Прокинутись пора уже тобі, ...
Смотреть оригинал записи...

На странице новый аватар
Смотреть оригинал записи...